ПЕРЕДІСТОРІЯ ТА ГЕНЕЗИС ПОНЯТТЯ «БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЮЗ» (МЕЖИМОР’Я, ІНТЕРМАРІУМ) В УКРАЇНІ ДО 1900 РОКУ

Анотація

.

В статті зроблена спроба проаналізувати бачення розвитку Балто-Чорноморського простору в українському інтелектуальному просторі до 1914 року. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системності, міждисциплінарності. Застосовані такі загальноісторичні методи: історіографічний аналіз, історико-генетичний, термінологічний аналіз, порівняльний та типологічний методи. Автор дотримується принципів культурної та інтелектуальної історії. Наукова новизна статті - визначення української перспективи ідеї «Балто-Чорноморського союзу» як окремої концепції розвитку міжцивілізаційного простору у Східній Європі до початку політичного етапу українського національного будівництва у 1890-х роках.
З’ясовано, що в середньовіччі балто-чорноморська вісь відіграла вирішальну роль в історії українських земель за Київської держави та за польсько-литовського альянсу. Згодом дипломати Козацької держави цілісно уявляли балто-чорноморський простір і намагались забезпечити інтереси Гетьманщини, балансуючи між великими балтійськими та чорноморськими державами.
Головною особливістю українського бачення балто-чорноморського простору у ХІХ століття стало відведення ключової ролі проблемі двосторонніх українсько-польських відносин. Саме в цей час в Україні вперше оформились декілька концепцій ровзитку балто-чорноморського простору. Георгій Андрузький вважав союз слов’янських держав можливим лише без участі Росії. Михайло Чайковський пропонував польсько-український альянс посилити за рахунок долучення гірських народів Кавказу, балканських народів. Михайло Драгоманов бачив перспективи у загальнослов’янській демократичній федерації народів, що були затиснені між Німецькою та Російською імперіями. ХХ століття стало часом перевірки концепцій балто-чорноморського простору, сформульованих у довгому ХІХ столітті.